Храм Пресвятої Богородиці на берегах Хоролу

0
14

Традиційно душею України прийнято вважати Центральне Подніпров’я – Полтавщину. Серцем Полтавської землі сміливо можна назвати Миргородщину, оспівану у своїх творах класиком вітчизняної літератури Миколою Гоголем. А серцем Миргорода, безперечно, є його головна святиня – собор на честь Успіння Божої Матері.

Рішення про будівництво в центрі міста Успенського храму було прийнято в рік святкування 900-річчя Хрещення Русі – в 1888-му. До цього в Миргороді вже було кілька невеличких дерев’яних церков, але новий Свято-Успенський храм покликаний був стати головною – соборною – святинею міста. Зведення стрункої кам’яної церкви на березі річки Хорол у самому центрі Миргорода на той час означало якісно новий етап розвитку і самого міста.

Кошти на побудову собору збирали по всьому повіту. Повністю будівництво завершилося уже на початку ХХ ст. Згодом, після завершення будівельних робіт по храму, миргородський лікар Іван Зубковський відкрив у місті джерело з цілющою мінеральною водою. Це одразу зробило невеличкий провінційний Миргород відомим на весь світ. Тут почали одразу будуватися санаторії і сталося так, що Успенський собор опинився усередині лікувальних закладів. Таким чином люди, які приїжджали сюди, могли у будь-який момент прийти помолитися до храму.

Але післяреволюційні події середини минулого століття визначили іншу – більш драматичну – долю миргородської святині. Храм був закритий 1937 року. Відкрито його було з приходом у місто німців у 1942 р. Але в 1959-му собор знову закрили. Причому, не тільки закрили, але й повністю спотворили будівлю. Всередині храму всі розписи було знищено, дзвіниця разом із центральним куполом – знесені. Довгі роки після цього собор використовувався як склад мінеральної води. У 1976 р. у його стінах установили бювет.

Відродження миргородського собору розпочалося 1990 року. З того ж року в його стінах стали звершуватися і регулярні богослужіння. Кілька років тому всередині храму знову було відновлено розписи, а не так давно Успенський собор знову прикрасила баня з хрестом та дзвіниця. Як і на початку своєї історії, сьогодні ця церква є особливо улюбленим місцем паломництва миргородських гостей, які приїжджають сюди на лікування та відпочинок. Місцевим священикам доводиться спілкуватися з людьми, які приїжджають з різних точок України та зарубіжжя.

— Основна маса наших прихожан, особливо влітку, це відпочиваючі люди, курортники. Часто вони самі говорять: цей храм нам даний Богом, тому що тут можна не тільки лікувати тіло, але й душу, — розповідає настоятель собору протоієрей Іоанн Сазанський.
До свого закриття 1959 року Успенський храм Миргорода мав унікальний іконостас, виготовлений із кераміки місцевими майстрами. Сьогодні подібний шедевр є лише в православному храмі у Буенос-Айресі. Миргородський же постраждав у 60-х роках від рук вандалів. Сьогодні про колишнє диво, що прикрашало місцевий собор, нагадує його невеличка копія, виготовлена майстрами Миргородського Керамічного технікуму для каплиці на честь св. вмч. Пантелеїмона, зведеної недавно на території Миргородського санаторію імені Гоголя.

А сам Миргород увійшов в історію не лише завдяки родовищам мінеральної води та унікальному іконостасу, але й завдяки своїй багатій історії. Його назва походить ще з далекого ХІ ст., коли на цих землях, що були тоді околицями Київської Русі, зустрічалися ворогуючі сторони для вирішення мирним шляхом торгових питань. Ця земля для них і слугувала мирним городом, тобто місцем. З XVI ст. Миргород отримав статус полкового міста. Свого часу тут побували Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, гетьман Лівобережної України Данило Апостол, Іван Котляревський. У XVIII ст. козаки Миргородського полку брали участь у російсько-турецькій та Семирічній війнах. Вулиці та краєвиди Миргорода у ХІХ ст. оспівував у своїх повістях уродженець Миргородщини Микола Гоголь.

Візитною ж карткою сучасного Миргорода є, безперечно, його цілющі джерела, до яких постійно приїздять тисячі людей як з України, так і з-за кордону. Проходячи лікування у місцевих санаторіях, нинішні пацієнти можуть просити Господа про своє одужання як у новозведених лікарняних каплицях, що зводяться на території деяких лікувальних закладах, так і в відновленому старовинному Свято-Успенському соборі. А коли медичне лікування буде поєднуватися з духовним, ефект від цього завжди буде набагато більшим.
Тому сьогодні миргородський курорт, окрім своїх унікальних мінеральних джерел, може пишатися ще й своєю головною святинею – храмом-мучеником, храмом-пам’яткою, який, немов біла квітка, прикрашає собою як головну Миргородську здравницю, так і весь старовинний Миргород.

Автор: Сергій БАРШАЙ