Іконостас столичного собору Святої Софії

0
387

Іконостас собору Святої Софії — прекрасний взірець українського різьблення по дереву. Його було споруджено за київського митрополита Рафаїла (Заборовського) 1747 р. Виготовлення іконостасу співпадає з часом, коли в українському мистецтві значно посилюються барокові тенденції в різьбленні. Це знаходить вираз у підвищеній динамічності та пластичності різьби, її розкішній різноманітності. На той час значно нарощується висота рельєфу, який стає дедалі соковитішим, сповненим життєрадісної декоративності. В орнаментальному декорі хоча і зустрічається мотив виноградної лози, але він згодом поступається місцем мотивам квітів — троянд, соняшників, пальмет і раковин.

Первісно Софійський іконостас мав три яруси, Верхній ярус був знятий у 1853 р. за рекомендацією академіка Сонцева, який здійснював керівництво ремонтно-будівними роботами у Києво-Софійському соборі. Причиною для зняття верхнього ярусу іконостасу стало відкриття у соборі стародавніх фресок та унікальних за рівнем виконання мозаїчних композицій.

З боку членів комітету з відновлення Києво-Софійського собору та представників духовенства були різні пропозиції щодо головного іконостасу. Існувала думка, що для покращення вигляду мозаїчних сюжетів слід повністю зняти дерев’яний різьблений іконостас і на його місце поставити мармуровий, одноповерховий іконостас, як це було в багатьох стародавніх церквах. Завдяки рішенню київського митрополита Іоанникія, вдалося зберегти два яруси іконостасу XVIII ст.

Слід зазначити, що в першій половині XIX ст. стан збереження Софійського іконостасу був незадовільним. Протягом 1848-1853 рр. для закріплення окремих деталей іконостасу до собору постійно запрошували різних майстрів. До нашого часу збереглася інформація про те, як іконостас ремонтували навіть ніжинські греки. Середній ярус Софійського іконостасу зняли у 1888 р.

У XIX ст. було проведено золочення іконостасу. Наступного разу його золотили вже за радянські часи. Проте згодом, через недотримання температурно-вологісного режиму, значну кількість відвідувачів, на дерев’яному іконостасі XVIII ст., вкритому шаром різного роду забруднення, стали з’являтися чисельні тріщини, які свідчать про необхідність його негайної реставрації.

Джерело: портал «Православіє в Україні»