Одеський Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир

0
85

Одеський Свято-Архангело-Михайлівський жіночий монастир має славну 160-літню історію. Його створювали знамениті діячі Одеси: князь Михайло Семенович Воронцов із дружиною Єлизаветою Ксаверівною та меценат, літератор і дипломат Олександр Скарлатович Стурдза. Із самого початку монастир славився благодійною діяльністю. За словами настоятельки ігумені Серафими: „Соціальне служіння невіддільне від загальноцерковного. Ми відроджуємо традиції благодійності, бо мусимо, повинні робити добро”.

Автор: Ольга ЦЕЛЮХ

Сьогодні ця обитель складається з храмового комплексу, де щодня проходять богослужіння, будинку милосердя й духовного училища. Також при обителі діє благодійна трапезна для бідних і незаможних. До монастиря по допомогу звертаються люди одинокі, а також ті, хто залишився без даху над головою і засобів для існування.

Будинок милосердя розміщений на першому поверсі. У ньому знайшли притулок більше ста одиноких пенсіонерок. Монастир жіночий, тому до Будинку милосердя приймають лише жінок і бабусь. Життя літньої людини означає, насамперед, подальше духовне зростання. Будь-яке зусилля на старість дається великою працею, і тому важливо, щоб у цей момент поруч були близькі люди. Мешканцям Одеського Будинку милосердя пощастило – вони не залишилися наодинці із самотністю. Їх прихистили монахині монастиря, які стали для стареньких другою сім’єю.

У Будинку милосердя влаштована церква. Багато хто саме тут знайшов свою дорогу до Бога. Є такі жінки, які прийняли іночеський постриг і стали нести послух як насельниці цього монастиря. У Будинку милосердя не тільки одягають, годують і лікують, а й намагаються вислухати, зрозуміти й заспокоїти. Варто самотній людині відчути добре ставлення до себе, як її серце переповнюється почуттям вдячності. Саме доброта врятувала багатьох із цих людей від розпачу. До старості тут ставляться з благоговінням, бо розуміють, що така доля чекає кожного. Літній людині радісно, що вона ще комусь потрібна.

При Свято-Архангело-Михайлівському жіночому монастирі створено також благодійний медпункт. Функціонує він тут вже шість із половиною років за рахунок обителі. Сюди звертаються як жителі Будинку милосердя, так і всі нужденні, хто приходить у монастир. До послуг пацієнтів тут перша медична допомога, профілактичний огляд та лікування. Все на високому професійному рівні. Лікарський прийом — багатопрофільний. За 2004 рік було біля двох тисяч звернень. Зараз монастир чекає на медичну апаратуру, що дозволить розширити прийом і лікування в потрібному обсязі.

Шлях, що недавно був маленькою прогулянкою, на старість стає довгим і важким, і одного прекрасного дня ми вже не зможемо пройти його. Гонима бажаннями, мріями, пристрастями, людина мчить через роки і десятиліття свого життя, мчить нетерпеливо, з допитливістю і надіями, палко переживаючи успіхи і розчарування. Але настане такий момент, коли вона буде обережно листати велику ілюстровану книгу власного життя і дивуватиметься тому, як прекрасно відійти від цієї гонки і поспіху.

Багато сил віддає монастир просвітницькій роботі. Розповідає настоятелька монастиря ігуменя Серафима: «З благословення, наша обитель утворена як училищна. Зараз діє три відділення. Намагаємося зробити, щоб молодь була авангардом служіння Церкви, бо за нею майбутнє». Тут навчаються студентки з усіх куточків України. Розповідає вихованка регентського відділення: «Я займалася співом нецерковним. Вступила на регентське відділення. Це був переломний момент у моєму житті. Я зрозуміла, що духовний спів допомагає духовно відроджуватися. Найголовніше в Православ’ї, коли люди допомагають одне одному. По закінченні духовного закладу хочу бути викладачем недільної школи, щоб виховувати справжніх православних християн».

Церковний спів має десятивікову історію. Радісно усвідомлювати, що традиції не йдуть в небуття, а відроджуються і примножуються. Викладачі училища намагаються виховати у майбутніх регентів благоговійне ставлення до церковного співу. Розповідає викладач вокального мистецтва: «Коли ми навчаємо, вбачаємо задачі в керуванні церковними колективами. Адже зараз церковний спів піднявся на вищий рівень. І наш заклад, розвивається, вдосконалюється».

Свої пастирські візити до обителі здійснює Блаженніший Митрополит Володимир. Його радо зустрічають тут, і вшановують усі — від малого до великого.

Восени минулого року силами Свято-Архангело-Михайлівського монастиря на його території було відкрито музей „Одеса християнська”. Освятив заклад Предстоятель Української Православної Церкви. У музеї представлені стародавні книги, предмети богослужбового призначення, літографії та ікони. До речі, матеріали збирала сама матушка настоятелька.

Але основна місія монастиря – благодійність. Насельниці Одеської Свято-Архангело-Михайлівської обителі продовжують древню традицію – піклуються про немічних й знедолених.

„Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославили Отця вашого Небесного” (Біблія. Новий Заповіт).